Про що взагалі думають ці горіхи?
Що змушує їхні голови лускати
І пускаючись гілляччя летіти дололу?
Вони скидають свою кожуру
Оголюють свою зморшкувату шкаралупу
Коли їх розбити можна побачити уже не пульсуючі мізки
Вкриті плівкою звилини рослинних істот
Чотирикамерне серце яких уже не перекачує сік
Дві пари легень ампутованих осінню
Замотаних у целофан гіркоти
Мені стає лячно при думці що хтось може це їсти
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
І нам стає лячно при думці,
Що хто-то твій ляпус жує.
Мабудь не у Божій "кожурці"
Серденько бідненьке твоє?! Комментарий автора: Нам - це кому? Тобі ясновельможному екстразнавцю поетичних вірувань?
Поэзия : Туман - Николай Зимин Трудные минуты бывают у каждого.Но жизнь продолжается.И мы с Божьей помощью преодолеваем все...
Жизни на изломе и душевных сил,
Я среди тумана сумрачный ходил,
Часто не жалея,часто не любя,
А душа не знала и ждала тебя...
Поэзия : На смерть Серёжи. - Лариса Зуйкова 22 декабря похоронили ещё одного Серёжу, которому было всего 34 года. Нелепая, нежданная смерть....Единственный сын у родителей. Боль, боль, боль...
