Вся наша жизнь, одна загадка,
Которой не найти отгадки,
Это замок с потерянным ключом,
Ведь мы живём одним лишь только днём.
Никто не знает то, что будет дальше
Все наши планы – это только фальши,
Все наши мысли – это крик души,
Которая стремится к жизни, и мечтает жить.
Мы у природы только существа,
Ведь для неё мы как, для нас трава,
Вся сила в ней, а люди лишь рабы,
Ведь в мире нет сильней Огня или Воды.
Судьба у каждого своя, как тоненькая нить,
И человек не в праве что-нибуть судить,
Судьбу нельзя ни обмануть, ни изменить,
А важно только лишь одно: пока живётся – надо жить!
Домохозяйка, нахожусь в декретном отпуске. Уважаемые читатели если вы читаете хоть одно из моих произведений, постарайтесь высказать свое мнение. Моя профессия совсем не связанна писательской деятельностью, но мне всегда очень хотелось стать писателем, ну или хотя бы журналистом. И потому меня интересует, что вы думаете о моем творчестве.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
