...А тюльпани вірять у весну.
Ще у вересні вірять у весну.
Із вересня проростають у березень —
скільки там тієї зими.
Скільки там тієї зими —
тільки на те, щоб встигнути
вуса довгі пустити.
А там — не встигнеш задрімати,
а вже час у вись
проростати.
Пагін, листочки зелені, пуп’янок...
Квітка!
Жадана як весна.
Келишок вогню золотого,
повен життя і радості.
Тюльпани чекають на весну
у вересні —
йдуть у землю.
Без сумніву. Без остраху.
Не бояться імли чи мряки,
не бояться ні листопаду,
ні снігів, ні морозів...
Знають — весна скоро!
Завесніє — воскреснуть.
І слава їхня велика буде.
Як віра.
...але нині лиш вересень.
Вересень...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую,Зоє.Мудро та гарно.
Ластівки теж вірять у весну.
Вірять у повернення весіннє.
Про старезну думаю сосну-
Що для неї значить воскресіння?
Щ
Комментарий автора: Цієї осені мала нагоду вперше висадити тюльпани й інші весняні первоцвіти, то вони трохи мені розказали, що для них значить віра :)
Поэзия : Крым - Сотниченко Андрей Крымские горы-особая любовь.Когда-то давно мне открыли их друзья из Ялты,и я узнал,что кроме моря,солнца и пляжа в Крыму есть ЭТО-горы.Горные купели,серебристые сосны(я и не знал,что такие бывают!),попадали и в туман сплошной-опасная штука,в полуметре ни зги не видно,садишься и тупо ждешь,пока рассеется-сорваться в пропасть-легко и непринужденно:)Не забуду 1-й подъем свой на плато-последние сантиметры-из последних же сил,из"не могу",благо,напарник тянул,опытный.И потом-вот это неописуемое,когда дотянулся и взглянул на море,вниз,а там рассветное солнце,словам неподвластно..Короче..лучше гор может быть только..правильно-Тот,Кто их создал.Ему хвала вовеки,и песнь эта.Аминь
